ВРП ПІДГОТУВАЛА РОЗДІЛ ПРОЄКТУ АНТИКОРУПЦІЙНОЇ СТРАТЕГІЇ ЩОДО ПРАВОСУДДЯ

Оновлена редакція проєкту Антикорупційної стратегії на 2020–2024 роки враховує деякі зауваження, відображені у рішенні Вищої ради правосуддя, ухваленому за результатами узагальнення пропозицій судів, органів та установ системи правосуддя, йдеться у консультативному висновку ВРП від 8 жовтня.

Проєкт внесено на розгляд Верховної Ради України як додаток до законопроєкту № 4135 «Про засади державної антикорупційної політики на 2020–2024 роки».

Однак, ВРП вважає, що проєкт Стратегії містить суттєві недоліки та суперечності, які мають бути усунуті до його затвердження.

Зокрема, у документі йдеться про визначення доброчесності як обов’язкової вимоги до членів Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККСУ), дисциплінарних органів у системі правосуддя, а також про перевірку на доброчесність як нових членів ВРП, так і її чинного складу. Передбачено, що проводити цю перевірку буде незалежна комісія із представників Ради суддів України, громадськості та міжнародних експертів. При цьому щодо членів ВРП та ВККСУ, які, на думку такої незалежної комісії, не відповідатимуть вимогам доброчесності та професійної етики, має бути розглянуто питання про втрату посади.

Стосовно цієї пропозиції у висновку зазначається, що ВРП не заперечує щодо визначення доброчесності як обов’язкової вимоги до членів Вищої ради правосуддя, водночас наголошує, що більшість членів Ради є суддями, які вже пройшли перевірку відповідно до частини третьої статті 127 Конституції України. Тому повторна перевірка є надмірною вимогою, яка ставить під сумнів легітимність процедури призначення судді на посаду. Члени Ради, які не є суддями, також пройшли перевірку на відповідність вимогам, що висуваються законодавством до члена ВРП, спеціальну перевірку та перевірку, передбачену Законом України «Про очищення влади», тощо. Отже, оцінка доброчесності чинного складу Ради ставить під сумнів законність уже проведеного обрання/ призначення чинних членів ВРП та підриває авторитет інституцій/осіб, що брали участь у їх обранні (призначенні).

Венеційська комісія неодноразово вказувала, що законодавство не слід використовувати як засіб для припинення строку повноважень осіб, обраних або призначених відповідно до Конституції України. За стандартами Ради Європи, не можуть бути переглянуті призначення або строк повноважень суддів та членів судових рад, призначених належним чином. Судді та члени судових рад, які щойно пройшли публічну процедуру призначення (обрання), не мають піддаватися повторним добору та оцінюванню.

У висновку також наголошується, що на законодавчому рівні не передбачено можливості створення органів та установ для перевірки членів конституційного органу державної влади, органів та установ із тимчасовим статусом, тим більше за участю іноземців. Діяльність аналогічної комісії вже була визнана такою, що не відповідає Основному Закону України (рішення КСУ від 11 березня 2020 року № 4-р/2020).

На думку ВРП, із проєкту Стратегії потрібно забрати положення про формування дисциплінарного органу у системі правосуддя на підставі конкурсу, проведеного незалежною комісією, оскільки чинним Законом України «Про Вищу раду правосуддя» передбачена чітка процедура утворення дисциплінарних палат для розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів. На сьогодні достатньо детально визначені підстави дисциплінарної відповідальності суддів та унормована робота дисциплінарних палат ВРП.

Проєктом передбачено участь Громадської ради доброчесності у розробці та впровадженні у практику чітких і передбачуваних критеріїв (індикаторів) доброчесності та професійної етики для кваліфікаційного оцінювання суддів і добору нових суддів, а також участь у доборі та призначенні нових суддів.

Стосовно цієї пропозиції ВРП наголошує, що в Оціночному звіті «Оцінка судової реформи в Україні за період з 2014 до 2018 року та відповідність реформи стандартам і рекомендаціям ради Європи» зазначено таке: не існує європейських стандартів, які передбачають участь організацій громадянського суспільства у здійсненні відбору суддів та оцінюванні інституцій судової системи. У разі такої участі вони можуть інформувати й давати поради, але не повинні безпосередньо впливати на рішення, які приймаються компетентними органами.

«Громадські організації, залучені до реформи сфери правосуддя, можуть виконувати допоміжну роль, але їхні рішення не можуть бути обов’язковими для органів державної влади та органів суддівського врядування. Так само громадські організації чи створені за їхньою участю органи не можуть бути наділені повноваженнями щодо контролю за діяльністю конституційних органів. Жодна громадська організація не уповноважена виступати від імені всього громадянського суспільства. Громадська рада доброчесності не є уособленням громадянського суспільства», – наголошується у консультативному висновку ВРП.

На думку Вищої ради правосуддя, відповідний розділ проєкту доцільно викласти у такій редакції: «Вищою радою правосуддя за результатами консультацій із судами, органами суддівського самоврядування та громадськістю розроблено чіткі і передбачувані критерії (індикатори) доброчесності та професійної етики. Удосконалено перевірку відповідності критеріям (індикаторам) доброчесності кандидатів у межах процедур добору та призначення нових суддів».

ВРП вважає за необхідне виключити із проєкту Стратегії положення про застосування стандарту доказування «обґрунтований сумнів у доброчесності» під час оцінювання доброчесності кандидатів на посаду судді.

Недоречними, на переконання ВРП, є також положення про запровадження інституту кримінальної відповідальності суддів за свавільне зловживання своїми повноваженнями. Суддів потрібно притягувати до кримінальної відповідальності за загальним правилом за злочини, вчинені поза межами виконання суддівських обов’язків, вважає Вища рада правосуддя.

Не обґрунтована, на думку Ради, і пропозиція щодо запровадження ефективного механізму перевірки законності походження майна судді та його близьких осіб, адже згідно із Законом України «Про запобігання корупції» судді належать до суб’єктів декларування, декларації яких підлягають обов’язковій повній перевірці. Повна перевірка декларації згідно зі статтею 50 цього Закону полягає у з’ясуванні достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів, перевірці на наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення чи необґрунтованості активів і може здійснюватися у період здійснення суб’єктом декларування діяльності, пов’язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а також протягом трьох років після припинення такої діяльності. Тож вказаний захід уже впроваджений.

Законопроєктом № 4135, з-поміж іншого, пропонується внести зміни до Закону України «Про запобігання корупції» та встановити, що у разі неналежного здійснення відповідальним виконавцем заходів державної антикорупційної програми Національне агентство вносить відповідному керівникові припис щодо необхідності забезпечення належного здійснення таких заходів та порушує питання про відкриття дисциплінарного провадження щодо такого керівника. ВРП, у свою чергу, наголосила, що особу не може бути притягнуто до відповідальності за невиконання констатованих у Стратегії тих чи інших фактів (обставин) і положень про необхідність досягнення стратегічних результатів.

Вища рада правосуддя значила, що протягом останніх років запроваджено істотні законодавчі та практичні заходи, спрямовані на реформування судової влади, посилення контролю за діяльністю суддів та членів органів суддівського врядування, забезпечення їхньої доброчесної поведінки.

«Усунення корупційних ризиків у судочинстві є, без сумніву, пріоритетним завданням у діяльності не лише антикорупційних органів, а й судової влади, водночас досягнення цілей подолання корупції не повинно супроводжуватися запровадженням невиправданих процедур, які за своїм змістом суперечать чинному конституційному регулюванню суспільних відносин і є такими, що нівелюють гарантії суддівської незалежності та завдають шкоди авторитету правосуддя», – йдеться у висновку.

На думку ВРП, винятково важливим є дотримання балансу між необхідністю запровадження антикорупційних механізмів та забезпеченням реальних гарантій діяльності інститутів, у яких ці механізми застосовуються. Запорукою стабільної і незалежної судової системи є сталість, однозначність законів. Як зазначено у консультативному висновку, будь-яким законодавчим ініціативам у сфері правосуддя має передувати фахова дискусія із залученням органів суддівського врядування та самоврядування, адвокатської спільноти, суддів, провідних професійних громадських організацій.

З огляду на викладене та наявність суперечливих норм у законопроєкті № 4135 Вища рада правосуддя не підтримує його у запропонованій редакції і вважає, що документ підлягає доопрацюванню з урахуванням зауважень, наданих суддівською спільнотою.

Вища рада правосуддя запропонувала власну редакцію розділу проєкту Стратегії, який стосується судівництва.