Верховний Суд опублікував Огляд судової практики ККС ВС за листопад 2020 року

До огляду вміщено низку важливих правових позицій Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, висловлених під час розгляду кримінальних проваджень упродовж листопада 2020 року, зокрема щодо:

– кримінально-правової оцінки дій особи, якою було порушено порядок оформлення документів, необхідних для отримання соціальної допомоги, якщо ця особа мала право на призначення такої допомоги за іншою підставою, визначеною в законодавстві України;

– інкримінування обвинуваченому, який орендував одну кімнату у двокімнатній квартирі, такої кваліфікуючої ознаки крадіжки, як поєднання з проникненням у житло, якщо він таємно викрав майно з іншої кімнати, що була зачинена власником та доступу до якої він не мав відповідно до умов договору оренди;

– кваліфікації заподіяння шкоди життю або здоров’ю працівника поліції, вчиненого з метою уникнення небезпеки для життя і здоров`я обвинуваченого у зв’язку із застосуванням працівником поліції невиправданого та (або) надмірного насильства;

– того, чи набуває статусу підозрюваної особа, стосовно якої має здійснюватися особливий порядок кримінального провадження, якщо процедура повідомлення їй про підозру була неналежною, та, відповідно, чи впливає це на наступні етапи кримінального провадження;

– виправлення помилки, допущеної апеляційним судом у резолютивній частині вироку щодо покарання, призначеного засудженому.

Предметом розгляду Касаційного кримінального суду також були й інші питання застосування норм кримінального та кримінального процесуального права України, зокрема, стосовно виникнення стану необхідної оборони в особи, яка спричинила шкоду життю та здоров’ю кількох осіб, що застосовували до неї насильство, та перебувала при цьому у стані сильного душевного хвилювання; конкуренції особистих та хуліганських мотивів під час кваліфікації за ст. 296 КК; необов’язковості проведення автотехнічної експертизи у провадженнях по ст. 286 КК, якщо склад кримінального правопорушення можна встановити на підставі сукупності належних та допустимих доказів; наслідків подання апеляційної скарги недержавною мовою; процесуальної можливості оскаржити особою ухвалу слідчого судді про накладення арешту на транспортний засіб, яким вона володіла за довіреністю.