В яких випадках за кримінальні правопорушення відповідальність настає з 11 років

Широко розповсюджена думка, що неповнолітнього правопорушника можна притягнути до відповідальності тільки по досягненню ним 14 років і за вчинення кримінальних правопорушень,  передбачених ч.2 статті 22 Кримінального кодексу України.

 Однак, у випадку доведення вини неповнолітнього правопорушника, до нього можуть бути застосовані примусові заходи виховного характеру, визначені Кримінальним кодексом України,  у віці від 11 років.

 Неповнолітній, старше 14 років, який вчинив кримінальний проступок або нетяжкий злочин, може бути звільнений судом від покарання, якщо буде визнано, що внаслідок щирого розкаяння та подальшої бездоганної поведінки він на момент постановлення вироку не потребує застосування покарання. У цьому разі суд застосовує до неповнолітнього такі примусові заходи виховного характеру.

Перелік примусових заходів виховного характеру зазначено в ч.2 ст. 105 КК України та передбачає застосування до неповнолітнього:

1) застереження;

2) обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього;

3) передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання;

4) покладення на неповнолітнього, який досяг п’ятнадцятирічного віку і має майно, кошти або заробіток, обов’язку відшкодування заподіяних майнових збитків;

5) направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує трьох років.

Відповідно до ч.4 цієї ж статті  суд може також визнати за необхідне призначити неповнолітньому вихователя в порядку, передбаченому законом.

Підставами для застосування примусових заходів виховного характеру є вчинення особою, яка після досягнення одинадцятирічного віку до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

Не зважаючи на те, що розгляд справ про застосування до неповнолітнього виховних заходів не має таких наслідків, як отримання судимості, процедура встановлення та доведення вини підозрюваного включає всі етапи досудового розслідування та регулюється главою 38 КПК України.

Відповідно до ч.1 ст.484 КПК України порядок кримінального провадження щодо неповнолітніх визначається загальними правилами цього Кодексу з урахуванням особливостей, передбачених цією главою.

Участь захисника в кримінальному провадженні є обов’язковою.

Не зважаючи на юний вік, неповнолітнього підозрюваного викликають на допити, можуть застосувати запобіжний захід або передати під нагляд.

Передача неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого під нагляд регулюється ст. 493 КПК України. Передання неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого під нагляд батьків, опікунів, піклувальників або адміністрації дитячої установи полягає у взятті на себе будь-ким із зазначених осіб або представником адміністрації дитячої установи письмового зобов’язання забезпечити прибуття неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого до слідчого, дізнавача, прокурора, слідчого судді, суду, а також його належну поведінку. Передача неповнолітнього під нагляд можлива лише за добровільної згоди всіх сторін.

За наявності достатніх підстав вважати, що особа  вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п’ять років, вона може бути поміщена у приймальник-розподільник для дітей на строк до тридцяти днів на підставі ухвали слідчого судді.

За відсутності підстав для закриття кримінального провадження прокурор затверджує клопотання про застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру і надсилає його до суду.

Судовий розгляд завершується постановленням ухвали про застосування примусових заходів виховного характеру або про відмову в їх застосуванні.

Ухвалою суду неповнолітній може бути достроково звільнений від примусового заходу виховного характеру в порядку, передбаченому КПК України.

Джерело: Безоплатна правова допомога