Про зміст ст.125 нової редакції закону «Про судоустрій і статус суддів»

 Про зміст ст.125 нової редакції закону «Про судоустрій і статус суддів»

Дійсно, відповідно до пп.2 п.16¹ розд.XV акта найвищої юридичної сили в редакції від 2.06.2016 з дня набрання чинності законом «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» — тобто з 30.09.2016 — «повноваження суддів, призначених на посаду строком на 5 років, припиняються із закінченням строку, на який їх було призначено». Вони можуть бути призначені на посаду судді в порядку, встановленому законом.

Крім того, згідно з ст.125 закону «Про судоустрій і статус суддів» «припинення повноважень судді є підставою для припинення трудових відносин судді із відповідним судом, про що голова суду видає наказ».

Водночас, за ст.119 цього ж акта, повноваження судді припиняються виключно з підстав, визначених ч.7 ст.126 Конституції. І цей перелік є вичерпним. Отже, ст.125 закону, яка зобов’язує голову суду видати наказ про припинення трудових відносин із суддею у зв’язку із закінченням його повноважень, діє виключно у випадках, указаних у ч.7 ст.126 Конституції. Такої підстави припинення повноважень, як «закінчення строку, на який суддю було призначено», ст.126 Основного Закону не містить.

Таким чином, з 30.09.2016 у голів судів відсутні правові підстави для видання наказу про припинення трудових відносин із суддею, в котрого закінчився строк, на який його було призначено.

Становище в системі

До категорії суддів-«п’ятирічок» належать особи:

• які отримали рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів та матеріали щодо обрання безстроково яких перебувають на розгляді парламенту;

• строк повноважень яких закінчився, але ВККС із тих чи інших підстав не прийняла рішення щодо рекомендування їх для обрання на посади безстроково;

• призначені на 5 років, строк повноважень яких ще не закінчився;

• щодо яких у рамках рекомендування для обрання на посаду безстроково триває кваліфікаційне оцінювання.

Натомість законодавець не врахував того, що такі правові явища, як «припинення повноважень» та «припинення статусу», не є тотожними, хоча в деяких випадках і збігаються. Як наслідок, припинення повноважень не завжди позбавляє статусу судді.

Повноваження — це офіційно надане кому-небудь право певної діяльності, ведення справ. Відповідно до ст.23 закону «Про судоустрій і статус суддів» суддя місцевого суду здійснює правосуддя в порядку, встановленому процесуальним законом, а також інші повноваження.

Статус же судді — це не просто можливість здійснювати правосуддя згідно з наданими повноваженнями, а встановлене нормами права становище судді в системі органів влади; сукупність його прав та обов’язків, закріплених та гарантованих законом.

Так, Конституцією в ст.126 гарантована незалежність судді як невід’ємний елемент його статусу. Вона поширюється на всіх суддів України та забезпечується:

• особливим порядком їх обрання або призначення на посади та звільнення з посад;

• забороною впливу на них у будь-який спосіб;

• захистом професійних інтересів;

• підкоренням суддів при здійсненні правосуддя лише закону;

• особливим порядком притягнення їх до дисциплінарної відповідальності;

• державним фінансуванням і належними умовами для функціонування судів і діяльності суддів;

• організацією державою особистої безпеки суддів та їхніх сімей;

• здійсненням суддівського самоврядування тощо.

Відповідні гарантії діють незалежно від того, чи припинилися повноваження судді із закінченням строку, на який його було призначено.

Нині сотні володарів мантій, в яких закінчився строк повноважень, беруть участь у суддівському самоврядуванні, отримують заробітну плату. Щодо багатьох тривають розгляди дисциплінарних справ, питання стосовно звільнення за власним бажанням вирішується в особливому порядку тощо. Деякі виконують повноваження суддів-спікерів…

Більше того, припинення повноважень не скасовує такої складової статусу судді, як обмеження в праві заробляти додаткові кошти, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу.

Не менш яскравим прикладом припинення повноважень зі збереженням статусу з відповідними гарантіями є статус судді у відставці, а також право останнього на пенсійне забезпечення або довічне грошове утримання.

Незмінність — елемент незалежності

Як влучно зазначено в рішенні Конституційного Суду від 3.06.2013 №3-рп/2013, «статус судді та його елементи є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя».

Міжнародні інституції теж неодноразово звертали увагу на питання незалежності суддів з огляду на гарантування їх незмінюваності. Так, у висновку КРЄС №1 (2001) чітко сказано, що невід’ємним елементом суддівської незалежності є строк перебування на посаді, який є передумовою для захисту верховенства права та основоположною гарантією справедливого суду. Це ключові елементи незалежності. Призначення на посаду на постійній основі може бути зупинене тільки у випадках суттевого порушення дисциплінарних або кримінальних положень, визначених законом, або якщо суддя більше не може виконувати суддівських функцій. Достроковий вихід судді у відставку повинен бути можливим лише на його прохання або у зв’язку зі станом здоров’я. Якщо суддю приймають на посаду на випробувальний або на фіксований строк, рішення про підтвердження чи продовження такого призначення має прийматися із забезпеченням цілковитого дотримання принципу незалежності судової системи (див. рекомендацію Комітету міністрів CM/Rec (2010)12, пп.49—51).

Тобто припинення повноважень у зв’язку із закінчення строку, на який суддю було призначено, не позбавляє статусу судді, а тільки унеможливлює здійснення правосуддя. Наявність же статусу судді автоматично включає гарантії незалежності, в тому числі щодо незмінюваності.

Інша справа, що ні закон «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», ні закон «Про судоустрій і статус суддів» у редакції від 2.06.2016 не містять механізму призначення суддів-«п’ятирічок» безстроково — чи то за результатами конкурсу, чи то за рішенням Вищої ради правосуддя. Натомість має враховуватися наявний у суддів-«п’ятирічок» статус, що серед іншого гарантує перебування в штаті суду, отримання заробітної плати тощо.