Великописарівський районний суд Сумської області

28 листопада 2016, 10:55

Узагальнення судової практики

Великописарівського районного суду Сумської області

з розгляду цивільних справ щодо стягнення

аліментів на неповнолітніх дітей та дітей

які продовжують навчання, а також про розірвання

шлюбу між подружжям за І півріччя 2016 року

Дане узагальнення проводиться за І півріччя 2016 року.

Підставою для проведення даного аналізу є план роботи Великописарівського районного суду Сумської області на друге півріччя 2016 року відповідно до протоколу зборів трудового колективу від 20.06.2016 № 12.

Перелік матеріалів, що використовується під час проведення дослідження:

- Сімейний кодекс України;

- Цивільний кодекс України;

- Цивільний процесуальний кодекс України;

- Обліково-статистичний звіт за І півріччя 2016 року;

- Обліково-статистичний звіт за І півріччя 2015 року;

- Постанова Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»;

- Постанова Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».

За перше півріччя 2016 року на розгляді Великописарівського районного суду Сумської області перебували справи із спорів, що виникають із сімейних правовідносин:

- про розірвання шлюбу- 11 справ;

- стягнення аліментів на неповнолітніх дітей- 7 справ;

- позбавлення батьківських прав- 5 справ.

Справи про стягнення аліментів на дітей, які продовжують навчання за І півріччя 2016 року до суду не надходили.

Всього на розгляді Великописарівського районного суду перебувало 28 цивільних справ щодо спорів, що виникають із сімейних правовідносин ( у т. ч. залишок на початок звітного періоду – 2).

Розглянуто 27, у тому числі із ухваленням рішення – 24;

із них:

- у заочному порядку – 9;

- із задоволенням позову – 24;

- передано до іншого суду – 1;

- із залишенням заяви без розгляду – 2.

В порівнянні з першим півріччя 2015 року на розгляді Великописарівського районного суду Сумської області перебували справи із спорів, що виникають із сімейних правовідносин:

- про розірвання шлюбу - 18;

- стягнення аліментів на неповнолітніх дітей - 14;

- встановлення батьківства - 2.

Справи про стягнення аліментів на дітей, які продовжують навчання за І півріччя 2015 року до суду не надходили.

Всього на розгляді Великописарівського районного суду перебувало 40 цивільних справ щодо спорів, що виникають із сімейних правовідносин ( у т. ч. залишок на початок звітного періоду – 5).

Розглянуто 34, у тому числі із ухваленням рішення – 32;

із них:

- у заочному порядку – 12;

- із задоволенням позову – 31;

- із залишенням заяви без розгляду – 1;

- закрито -1;

- залишок на кінець звітного періоду – 6.

Як видно з наведених статистичних даних, що за перше півріччя 2016 року відбулася тенденція змешення надходження справ вищевказаної категорії до Великописарівського районного суду.

І. Статтею 3 Сімейного кодексу України дано визначено, що сім’я є первинним та основним осередком суспільства. Сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки. Подружжя вважається сім’єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв’язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім’ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Права члена сім’ї має одинока особа. Сім’я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не не суперечать моральним засадам суспільства.

Держава охороняє сім’ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім’ї (ч. 1 ст. 5 СК України).

Забезпечення можливості збереження сім’ї, недопущення порушення права дитини на утримання після розірвання шлюбу, забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров’я, освіту, соціальний захист на всебічний розвиток покладається на суди.

За ст.5 Протоколу №7 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов’язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.

Згідно ч.1 ст. 24 СК України шлюб грунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування до шлюбу не допускається.

Проголошена Конституцією України охорона сім’ї державою полягає в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження сім’ї стали неможливими. З цією метою суд при вирішенні позовів про розірвання шлюбу повно і всебічно з’ясовує фактичні взаємини подружжя, мотиви та причини розірвання шлюбу.

Відповідно до статті 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред’явлений одним із подружжя.

Позов про розірвання шлюбу не може бути пред’явлений протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини, крім випадків, коли один із подружжя вчинив протиправну поведінку, яка містить ознаки кримінального правопорушення, щодо другого з подружжя або дитини.

Чоловік, дружина мають право пред’явити позов про розірвання шлюбу протягом вагітності дружини, якщо батьківство зачатої дитини визнане іншою особою.

Чоловік, дружина мають право пред’явити позов про розірвання шлюбу до досягнення дитиною одного року, якщо батьківство щодо неї визнане іншою особою або за рішенням суду відомості про чоловіка як батька дитини виключено із актового запису про народження дитини.

Опікун має право пред’явити позов про розірвання шлюбу, якщо цього вимагають інтереси того з подружжя, хто визнаний недієздатним.

Через суд розлучаються при наявності однієї з наступних підстав:

- наявність у подружжя спільних неповнолітніх дітей;

- відсутність згоди одного з подружжя на розлучення;

- ухилення одного з подружжя від реєстрації розірвання шлюбу в органі РАЦС;

- наявність спору на спільне майно.

Передбачене ст. 111 СК України вжиття судом заходів щодо примирення подружжя, застосовується у випадках відсутності згоди одного із них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення. При визначенні строку на примирення суд заслуховує думку сторін та враховує конкретні обставини справи. Якщо після закінчення призначеногго судом строку примирення подружжя не відбулося і хоча б один з них наполягає на припиненні шлюбу, суд вирішує справі по суті.

Справи про розірвання шлюбу, що перебували на розгляді Великописарівського районного суду за І півріччя 2016 року.

Надійшло за звітній період – 11.

Розглянуто справ усього – 10, що становить 37,03 % від загальної кількості розглянутих справ, що виникають із сімейних правовідносин.

Із ухвалення рішення – 10: із них у заочному порядку – 5; із задоволенням позову – 10.

Залишок нерозглянутих справ на кінець звітного періоду – 1.

Дані справи перебували у провадженні суддів і були розглянуті:

В’юник Н.Г. – 3 справи ( в т.ч. 1 справа залишок на кінець звітного періоду);

Савєльєва А.І. – 1 справа,

Семенова О.С. – 6 справ.

Основними причинами розірвання шлюбу сторони вказували:

- відсутність взаємопорозуміння через різні погляди на шлюб, сімейне життя;

- порушення моральних принципів співжиття.

Позови про розірвання шлюбу були подано чоловіками -5, жінками -6.

Справи про розірвання шлюбу, що перебували на розгляді Великописарівського районного суду за І півріччя 2015 року.

Надійшло за звітній період – 18.

Розглянуто справ усього – 17.

Із ухвалення рішення – 15: із них у заочному порядку – 5; із задоволенням позову –15;

закрито -1; залишено без розгляду -1.

Залишок нерозглянутих справ на кінець звітного періоду – 1.

ІІ. За Сімейним кодексом України одержувачами аліментів можуть бути неповнолітні непрацездатні діти, а також повнолітні дочка та син, які продовдують навчання й у зв’язку з цим потребують матеріальної допомоги; непрацездатні батьки; один із подружжя у випдаках встановлених СК України.

Правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття /ст. 6 СК України/.

Відповідно до ст.180 СК батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а у випадках, передбачених статтями 198, 199 цього Кодексу, і своїх повнолітніх дочку, сина. При вирішенні спору про стягнення аліментів на неповнолітню дитину судам необхідно враховувати, що укладення нею шлюбу не припиняє передбаченого законом обов’язку утримувати її до досягнення повноліття, а утримання дитини, на яку стягуються аліменти, у державному чи комунальному закладі охорони здоров’я, навчальному або іншому дитячому закладі - стягнення аліментів на користь того з батьків, з яким до цього проживала дитина, якщо він витрачає їх за цільовим призначенням. Якщо дитина постійно проживає в такому закладі, а батьки не беруть участі в її утриманні, адміністрація цього закладу має право пред’явити до них позов в інтересах дитини, оскільки виконує функції опікуна та піклувальника згідно зі ст. 245 СК. Стягнення аліментів на дочку, сина, які досягли повноліття, з підстав, передбачених статтями 198, 199 СК, здійснюється у судовому порядку за новою позовною заявою.

Згідно з ч.1 ст.181 СК способи виконання батьками обов’язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч. 3 ст. 181 СК аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст.183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст.184 СК) і виплачуються щомісячно. У разі виїзду одного з батьків на постійне проживання в державу, з якою Україна не має договору про правову допомогу, аліменти стягуються відповідно до вимог частин 5 - 7 ст.181 СК. Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров’я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього нших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч.2 ст.182 СК. При цьому необхідно мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального 195 розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення. Що ж до максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то відповідно до ч.3 ст.70 Закону України від 21 квітня 1999 р. N 606-XIV «Про виконавче провадження» він не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи. Порядок стягнення аліментів визначено у ст.74 Закону «Про виконавче провадження», також у статтях 194 - 197, 274 СК.

Статею 181 СК України визначено способи виконання батьками обов’язку утримувати дитину.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі /ч. 3 ст. 181 СК України/.

Частина 1 ст. 184 СК України передбачає можливість визначення розміру аліментів на утримання дитини у твердій грошовій сумі, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину від якого одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до ст.192 СК розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв’язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров’я когось із них. У разі пред’явлення до особи, яка вже сплачує аліменти, позову про стягнення їх на дитину (дітей) від іншої матері або утримання на інших осіб суд має вчинити передбачені ч.3 ст.36 ЦПК дії щодо залучення одержувача аліментів до участі у справі. Якщо дитина перебуває на утриманні держави, територіальної громади або юридичної особи, розмір аліментів може бути зменшено за заявою батьків, уповноваженого цієї громади чи особи і за згодою органу опіки та піклування. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Справи про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей, що перебували на розгляді Великописарівського районного суду за І півріччя 2016 року.

Залишок нерозглянутих справ на початок звітного періоду – 1.

Надійшло справ за звітний період - 6.

Розглянуто справ усього -7, що становить 25,9 % від загальної кількості розглянутих справ, що виникають із сімейних правовідносин.

Із ухвалення рішення – 6: із них у заочному порядку – 3; із задоволенням позову – 6; із залишенням заяви без розгляду – 1.

Дані справи перебували у провадженні суддів і були розглянуті:

В’юник Н.Г. – 2 справи,

Савєльєва А.І. – 4 справи,

Семенова О.С. – 1 справа.

Справи про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей, що перебували на розгляді Великописарівського районного суду за І півріччя 2015 року.

Залишок нерозглянутих справ на початок звітного періоду – 2.

Надійшло справ за звітний період - 12.

Розглянуто справ усього -10.

Із ухвалення рішення – 10: із них у заочному порядку – 4; із задоволенням позову – 9.

Залишок нерозглянутих справ на кінець звітного періоду – 4.

За І півріччя 2016 року з розглянутих справ судді по 4 справам ухвалили рішення про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей у вигляді частки ¼ від доходів відповідачів. Рішення приймалися на підставі того, що відповідачі мали стабільний та регулярний дохід, щомісячно одержували заробітну плату.

По 2 справам судді ухвалили рішення про стягнення аліментів на утримання дітей у твердій грошовій сумі, оскільки відповідачі мали нерегулярний, мінливий дохід.

По справам вказаних категорій апеляційні скарги на рішення суддів не надходили.

Висновок: результати проведеного узагальнення свідчать, що судді розглядали справи данної категорії у встановлені законом процесуальні строки, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

У справах про розірвання шлюбу судді у рішеннях зазначали дату й місце реєстрації шлюбу, час та причини його припинення, мотиви, з яких визнано збереження сім’ї неможливим. В резолютивній частині рішення наводили відомості, необхідні для реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС.

У справах про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей судді виходили з обставин кожної конкретної справи, враховували сімейне і матеріальне становище відповідача, стан його здоров’я, інші обставини, що мали істотне значення для вирішення спору.

Суддя О.С.Семенова