При розірванні договору у зв'язку з істотним порушенням суд повинен встановити наявність істотного порушення договору та шкоди, завданої цим порушенням

 При розірванні договору у зв'язку з істотним порушенням суд повинен встановити наявність істотного порушення договору та шкоди, завданої цим порушенням 

Господарськими судами розглядалась справа за позовом виконавчого комітету міської ради про розірвання договору оренди нежитлових приміщень у зв’язку з невиконанням відповідачем умов договору щодо страхування орендованого майна та щодо укладення договору оренди земельної ділянки. 

Рішенням суду першої інстанції у задоволенні позову відмовлено з огляду на те, що здійснення відповідачем страхування об'єкту оренди в місячний строк після укладення спірного договору було неможливим внаслідок відсутності в цей період звіту про оцінку нерухомого майна, а непідписання договору оренди землі зумовлено діями позивача, який не реагував на звірення відповідача з листами про оформлення відносин оренди. Крім того, позивачем не було надано доказів в обґрунтування того, що зазначені порушення умов договору мали наслідком позбавлення орендодавця значною мірою того, на що він розраховував при укладенні договору. 

Апеляційний господарський суд рішення суду першої інстанції скасував та позов задовольнив. В обґрунтування прийнятого рішення судом зазначено, що відповідно до статті 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» істотними умовами договору оренди є термін, на який укладається договір оренди, а також страхування орендарем взятого ним у оренду майна. Невиконання орендарем істотних умов договору позбавляє орендодавця того, на що він розраховував при укладенні договору, зокрема недоотримуються кошти, які б мали надходити до бюджету за оренду землі, також існує ризик понесення значних матеріальних збитків у зв'язку із тим. що не підтверджено набрання чинності договором страхування. 

ВГСУ з постановою апеляційного господарського суду не погодився, скасував рішення суду апеляційної інстанції та залишив в силі рішення місцевого господарського суду (постанова від 06.02.2017 у справі № 909/932/15). 

Статтею 651 Цивільного кодексу України встановлено, що розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. 

Вищим господарським судом України звернуто увагу на те, що оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою терміну «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. 

Іншим критерієм істотності порушення договору у законі зазначається термін «шкода», який слід тлумачити з урахуванням ч.2 ст. 22 ЦК України, а істотний негативний вплив на інтереси потерпілої сторони визначається виходячи з розміру завданої порушенням шкоди, який не дозволяє цій стороні отримати очікуване при укладенні договору. 

Суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та/або упущеної вигоди, а її розмір не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати. 

За обставинами справи відповідно до листа позивача ділянка, на якій розміщені орендовані приміщення, передбачається для будівництва багатоквартирного житлового будинку, а відповідно орендовані приміщення передбачаються до знесення. Страхування ж об’єкту оренди встановлено для його збереження, захисту від можливого руйнування. А тому висновок про позбавлення позивача значною мірою того, на що він розраховував при укладенні договору є безпідставним. 

ВГСУ зазначено, що порушення своїх прав у зв'язку з неукладенням договору оренди землі відповідачем та неотриманням орендної плати територіальною громадою можливо захищати шляхом, зокрема, пред'явлення окремого позову про стягнення збитків. Крім того, такі обставини не підтверджують наявності порушених прав міської ради, як орендодавця нерухомого майна, розташованого на відповідній земельній ділянці, та в будь-якому випадку, не можуть позбавляти останнього того, на що він і не міг розраховувати при укладенні договору оренди нерухомого майна - отримання орендної плати за землю. 

Враховуючи наведене ВГСУ дійшов висновку про відсутність підстав для розірвання спірного договору. 

З приводу визначення порушення договору як істотного також слід керуватися позицією ВСУ у постанові від 18.09.2013 у справі 6-75 цс 13.