Великописарівський районний суд Сумської області

03 травня 2017, 15:02

У З А Г А Л Ь Н Е Н Н Я

Змінені та скасовані судові рішення, постановлені суддями В.Писарівського районного суду Сумської області за період з 01.01.2016 по 31.12.2016.

На виконання плану роботи В.Писарівського районного суду Сумської області на 2017 рік здійснено узагальнення практики скасування та зміни судових рішень в апеляційному та касаційному порядку вищестоящими судами за 2016 рік.

Метою проведення узагальнення було вивчення причин скасування судових рішень, аналіз помилок, які найчастіше допускаються судами при вирішенні спорів, виявлення проблемних питань судової практики при вирішенні спорів, які призводять до скасування судових рішень.

Повноваження суду апеляційної інстанції — це сукупність його прав і обов'язків, пов'язаних із застосуванням процесуально-правових наслідків щодо рішень і ухвал суду першої інстанції, які розглядаються в апеляційному порядку.

Перелік повноважень суду апеляційної інстанції, визначений у ст. 307 ЦПК, є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. В свою чергу, в ст.ст. 308—311 ЦПК зазначені підстави для використаннях тих чи інших його повноважень.

Отже, за нормами ч. 1 ст. 307 ЦПК встановлено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право: 1) постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін; 2) скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог; 3) змінити рішення; 4) постановити ухвалу про скасування рішення суду першої інстанції і закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду.

На підставі положень ч. 2 ст. 307 ЦПК за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право: 1) постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу; 3) змінити ухвалу; 4) скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Положення ст. 309 ЦПК передбачають підстави для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення.

Викладені у ст. 309 ЦПК норми без сумніву можна розуміти так, що зазначений перелік підстав є вичерпний, тобто що ухвалення апеляційним судом нового рішення з інших підстав не допускається. Отже, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення (ст. 309 ЦПК) є:

1. Неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи (п. 1 ч. 1 ст. 309 ЦПК) — неправильне визначення предмета доказування чи нез'ясування обставин, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, або інших фактичних даних (пропущення строку позовної давності тощо), неправильна кваліфікація правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, тощо (п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку").

2. Недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими (п. 2 ч. 1 ст. 309 ЦПК). Така недоведеність полягає у відсутності у судовому рішенні підтвердження зазначених обставин відповідними фактичними даними (доказами) через порушення судом правил процесу доказування: збирання, дослідження та оцінки доказів. Як наслідок, обставини, що мають значення для справи, залишаються взагалі не підтвердженими жодними фактичними даними або є підтвердженими неналежними та недопустимими доказами, а також відсутні мотиви прийняття чи неприйняття доказів тощо.

3. Невідповідність висновків суду обставинам справи (п. З ч. 1 ст. 309 ЦПК) — якщо останні встановлені судом повно та правильно, проте висновки з установлених обставин зроблено неправильно. Отже, вони полягають у відсутності причинно-логічного зв'язку між обставинами справи та висновками суду, викладеними у судовому рішенні.

4. Порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; винесення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу (п. 4 ч. І ст. 309 ЦПК). Порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права має місце у разі застосування закону, який не поширюється на ці правовідносини, або незастосування закону, який підлягав застосуванню, унаслідок неправильної юридичної кваліфікації правовідносин або неправильного тлумачення закону, який хоч і підлягав застосуванню, проте його зміст і суть сприйнято неправильно через розширене чи обмежене тлумачення.

Важливо, що порушення або неправильне застосування норм процесуального права можуть бути підставою для скасування чи зміни рішення, якщо таке порушення призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, до таких належать порушення вимог ст. 59 ЦПК щодо допустимості засобів доказування, необґрунтована відмова суду в задоволенні клопотання осіб, які беруть участь у справі, у дослідженні доказів (ст. 60 ЦПК), порушення вимог ст. 215 ЦПК щодо змісту рішення суду тощо (п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку").

Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (ч. З ст. 309 ЦПК). Коли такі наслідки не вбачаються, то цілком очевидно, що доводи апеляційної скарги про наявність порушення норм процесуального права можна віднести до категорії формальних міркувань.

Протягом 2016 року у провадженні В.Писарівського районного суду Сумської області перебувало 553 справи цивільного судочинства, в тому числі: 456 справ позовного та 83 справи окремого провадження (всього 539 справ), а також 12 справ за заявами в порядку виконання рішення суду, 1 справа за дорученням іноземного суду, 1 справа за заявою про перегляд заочного рішення. Із 553 справ цивільного судочиснтва 546 справ розглянуто, 7 справ залишилися нерозглянутими на кінець звітного періоду.

З 539 справ (позовного, окремого та наказного провадження) розглянуто 502 справи, в тому числі з постановленням рішення (ухвали):

· Про задоволення чи відмову у задоволенні позову (заяви) – 475 справ, що становить 94,62% від їх загальної кількості;

· Про передачу справи до іншого суду - 2 справи, що становить 0,4%;

· Про закриття провадження у справі – 5 справ, що становить 1%;

· Про залишення позову (заяви) без розгляду – 20 справ, що становить 3,98%.

З 475 справ, розглянутих з постановленням рішень про задоволення чи відмову у задоволенні позову (заяви), рішення суду оскаржено в апеляційному порядку у 12 справах (2,53% від загальної кількості рішень), в тому числі:

· Рішень, постановлених суддею В’юник Н.Г. – 8;

· Рішень, постановлених суддею Савєльєвою А.І. – 2;

· Рішень постановлених суддею Семеновою О.С. – 2.

З 12 оскаржених рішень Апеляційним судом Сумської області:

Скасовано та ухвалено нове рішення – 3 (25%), в тому числі рішень постановлених суддею В’юник Н.Г. – 2, суддею Савєльєвою А.І. – 1;
Залишено рішення без змін – 8 (66,7%), в тому числі рішень, постановлених суддею В’юник Н.Г. – 5, суддею Савєльєвою А.І. – 1, суддею Семеновою О.С. – 2;
Повернено апеляційну скаргу – 1 (8,3%) (суддя В’юник Н.Г.).

Причини скасування трьох рішень В.Писарівського районного суду Сумської області:

Рішення у справі №575/1215/16-ц за позовом Кадничанського Віктора Андрійовича до Кадничанського Павла Вікторовича про визнання недійсними договорів дарування (суддя В’юник Н.Г.) скасовано у зв’язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи (п.3 ч.1 ст.309 ЦПК України) та порушенням або неправильним застосування норм матеріального права та процесуального права (п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України).

Так, скасовуючи рішення суду у даній справі та постановляючи рішення про задоволення позову, Апеляційний суд Сумської області зазначив, що суд першої інстанції не дав належної оцінки встановленим обставинам справи та порушив норми матеріального та процесуального права, оскільки на момент укладення спірних правочинів позивач неправильно сприймав фактичні обставини вказаних договорів, що вплинуло на його волевиявлення і він допустився помилки, так як замість укладення договору довічного утримання, на що була направлена його воля, він підписав договори дарування житлового будинку та земельної ділянки.

Рішення у справі №575/250/16-ц за позовом Тимошенко Світлани Миколаївни до Завалій Ольги Олександрівни, територіальної громади в особі Попівської сільської ради В.Писарівського району про визначення додаткового строку для прийняття спадщини за заповітом (суддя В’юник Н.Г.) скасовано у зв’язку з неповним з’ясуванням судом обставин,що мають значення для справи (п.1 ч.1 ст. 309 ЦПК України), недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими (п.2 ч.1 ст.309 ЦПК України), невідповідністю висновків суду обставинам справи (п.3 ч.1 ст.309 ЦПК України) та порушенням або неправильним застосування норм матеріального та процесуального права (п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України).

Так, скасовуючи рішення суду у справі та постановляючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, Апеляційний суд Сумської області зазначає, що суд задовольнив позов, визнавши поважною причину пропуску строку прийняття спадщини, на яку послалася позивач та яка з огляду на норми ст.1272 ЦК України, керівні роз’яснення Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 за №7 та відповідно до роз’яснень, наданих ВСС України у п.2 Листа від 16.05.2013 № 24/753/0/4-13, не може бути визнана поважною; крім того, позивач в порушенні ст.60 ЦПК України не надала жодних належних письмових доказів на підтвердження своєї хвороби та хвороб членів сім’ї.

Рішення у справі №575/145/16-ц за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк», представник позивача: Сафір Федір Олегович, до Сироти Олександра Миколайовича, про стягнення заборгованості (суддя Савєльєва А.І.) скасовано у зв’язку з порушенням або неправильним застосування норм матеріального права (п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України).

Так, скасовуючи рішення суду у справі та постановляючи нове рішення про часткове задоволення позову, Апеляційний суд Сумської області зазначив, що, проаналізувавши надані позивачем на підтвердження укладених між сторонами кредитних відносин, розмір відсотків, зокрема, 30% на рік, не можна вважати встановленим, оскільки з довідки про умови кредитування для кредитних договорів з використанням кредитки №Універсальна, 55 днів пільгового періоду» свбачається, що відповідач Сирота О.М. довідку про тарифи, зокрема, сплату відсотків в розмірі 30% на рік, не підписував, тому наявність у нього зобов’язань по сплаті 30% річних не доведено. Крім цього, не доведено також наявність у відповідача зобов’язань по сплаті пені та комісії, а також штрафів.

Крім цього, в апеляційному порядку були оскаржені також 4 ухвали В.Писарівського районного суду, а саме:

· Ухвала про відмову у забезпечення позову, справа №575/1255/15-ц, суддя Савєльєва А.І., за результатами розгляду апеляційної скарги у зв’язку з порушенням норм процесуального права скасована в частині заборони Правдинському робкоопу вчиняти будь-які дії (25%);

· Ухвала про відкриття провадженні у справі в частині визначення підсудності, справа №575/145/16-ц, суддя Савєльєва А.І., апеляційна скарга повернена заявникові (25%);

· Ухвала про повернення позовної заяви, справа №575/1056/16-ц, суддя Савєльєва А.І., за результатами розгляду Апеляційним судом Сумської області апеляційна скарга відхилена, ухвала залишена без змін (25%);

· Ухвала про відмову у відкритті провадження у справі, справа №575/3503/16-ц, суддя В’юник Н.Г., апеляційна скарга повернена заявникові у зв’язку з неусуненням недоліків через залишення її без руху (25%).

Разом з тим, у справі №575/1215/16-ц за позовом Кадничанського Віктора Андрійовича до Кадничанського Павла Вікторовича про визнання недійсними договорів дарування (суддя В’юник Н.Г.) подана касаційна скарга, за результатами розгляду якої судом касаційної інстанції 27.07.2016 рішення суду апеляційної інстанції залишено без змін; рішення суду у справі №575/350/16-ц за позовом Сіденка Григорія Івановича до В.Писарівської селищної ради В.Писарівського району Сумської області, ПСП «Дружба», треті особи: Материнська Галина Степанівна, Сіденко Ярослав Григорович, Сіденко Юлія Володимирівна, про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю (суддя Семенова О.С.) ухвалою колегії суддів апеляційного суду Сумської області від 19.07.2016 залишено без змін, однак позивачем подана касаційна скарга, на даний час справа знаходиться в суді касаційної інстанції.

Розгляд адміністративної справи в апеляційній інстанції обов'язково закінчується постановленням одного із судових рішень, зміст яких залежить від обставин справи. Ст. 198 КАС України містить можливі варіанти повноважень апеляційного суду по прийняттю рішень за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, а саме: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін; змінити постанову суду;

скасувати її та прийняти нову постанову суду; скасувати постанову суду і залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження у справі; визнати постанову суду нечинною і закрити провадження у справі; скасувати постанову суду і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

            Відповідно до ст.199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право:
            1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін;
            2) змінити ухвалу суду;

            3) скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду;
            4) скасувати ухвалу суду і залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження у справі;
            5) визнати ухвалу суду нечинною і закрити провадження у справі;
            6) скасувати ухвалу суду і постановити нову ухвалу.

            Згідно ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є:
            1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
            2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;
            3) невідповідність висновків суду обставинам справи;
            4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Протягом 2016 року у провадженні В.Писарівського районного суду Сумської області перебувало 17 справ адміністративного судочинства (справи за позовними заявами та поданнями), з яких 1 позовна заява повернена, закінчено провадження у 16 справах, в тому числі: з прийняттям постанови про задоволення чи відмову у задоволенні позову (подання) – 14 справ, з постановленням ухвали про закриття провадження у справі – 1 справа, з постановленням ухвали про залишення позову без розгляду – 1 справа, 1 справа залишилася нерозглянутою на кінець звітного періоду.

З 14 справ, розглянутих з прийняттям постанови про задоволення чи відмову у задоволенні позову (заяви), рішення суду оскаржено в апеляційному порядку у 3 справах (21,43% від загальної кількості постанов), в тому числі:

· Постанов, прийнятих суддею В’юник Н.Г. – 2;

· Постанов, прийнятих суддею Савєльєвою А.І. – 1.

З 3 оскаржених постанов Апеляційним адміністративним судом Харківської області:

Скасовано та прийнято нову постанову – 1 (33,33%) (суддя В’юник Н.Г.);
Скасовано в частині стягнення судового збору –1 (33,33%) (суддя Савєльєва А.І.);
Повернено апеляційну скаргу відповідачеві – 1 (33,34%) (суддя В’юник Н.Г.).

Причини скасування двох постанов В.Писарівського районного суду Сумської області:

Постанова у справі №575/19/16-а за позовом Сумської місцевої прокуратури Сумської області в інтересах неповнолітнього Ларіонова Бориса Бейловича до КЗ СОР Правдинської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернат В.Писарівського району, третя особа: державний професійно-технічний навчальний заклад «Хотинський професійний аграрний ліцей», про стягнення грошової допомоги у сумі 7 217, 50 грн. (суддя Савєльєва А.І.) ухвалою Апеляційного адміністративного суду Харківської області скасована в частині стягнення судового збору з Правдинської ЗОШ-інтернат В.Писарівського району на користь Сумської місцевої прокуратури у зв’язку з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання (п.4 ч.1 ст. 202 КАС України).

Так, скасовуючи вищезгадану постанову суду в частині стягнення судового збору, Апеляційний адміністративний суд Харківської області зазначив, що статтею 94 КАС України не передбачено повернення сплаченого судового збору представникам сторін.

Постанова №575/214/16-а за позовом Охтирської місцевої прокуратури Сумської області в інтересах Кружкової Марини Олександрівни до Правдинської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернат Великописарівського району, треті особи: державний навчальний заклад «Сумське міжрегіональне вище професійне училище, Департамент фінансів Сумської обласної державної адміністрації, Департамент освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації, Глухівську районну державну адміністрацію Сумської області та органи опіки та піклування Глухівської районної державної адміністрації Сумської області про визнання протиправною бездіяльність комунального закладу та зобов’язання вчинити певні дії (суддя В’юник Н.Г.) скасована та Апеляційним адміністративним судом Харківської області прийнята нова постанова про задоволення позову у зв’язку з невірним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи (п.4 ч.1 ст. 202 КАС України).

Так, скасовуючи вказану постанову суду та приймаючи нову постанову про задоволення позову, Апеляційний адміністративний суд Харківської області вказав, що мінімальний розмір одноразової грошової допомоги, яка виплачується випускникам, чітко визначений Законом України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», при цьому ч.7 ст.8 цього Закону встановлює обов’язок з виплати грошової допомоги усім випускникам навчальних закладів, не розмежовуючи їх на окремі категорії: тих, хто продовжив навчання в іншому навчальному закладі, та тих, хто працевлаштувався.

Крім цього, в апеляційному порядку була оскаржена також 1 ухвала В.Писарівського районного суду Сумської області, а саме: ухвала про залишення позовної заяви без руху у зв’язку з несплатою судового збору за подання адміністративного позову, справа №575/1128/16-а, суддя Савєльєва А.І., за результатами розгляду апеляційної скарги у зв’язку з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, скасована та справа направлена до В.Писарівського районного суду для продовження розгляду. При цьому, Апеляційний адміністративний суд Харківської області зазначив, що припис ч.4 ст.288 КУпАП щодо звільнення особи, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, від сплати державного мита, не вступає в колізію з положеннями ст.5 Закону України «Про судовий збір» щодо пільг по сплаті судового збору, оскільки коло вимог та осіб, які мають такі пільги за цим Законом, не є вичурпним, цей Закон не містить застережень про те, що закони України та інші нормативно-правові акти до приведення їх у відповідність із цим Законом діють у частині, що не суперечать йому. Крім цього, у такому випадку необхідно виходити з того, що норми ч.4 ст.288 КУпАП є спеціальними нормами порівняно з нормами Закону про судовий збір.

Статтею 407 КПК України встановлено:

1. За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право:

1) залишити вирок або ухвалу без змін;

2) змінити вирок або ухвалу;

3) скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок;

4) скасувати ухвалу повністю чи частково та ухвалити нову ухвалу;

5) скасувати вирок або ухвалу і закрити кримінальне провадження;

6) скасувати вирок або ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

2. За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду на підставі угоди суд апеляційної інстанції, крім рішень, передбачених пунктами 1-5 частини першої цієї статті, мас право скасувати вирок і направити кримінальне провадження:

1) до суду першої інстанції для проведення судового провадження у загальному порядку, якщо угода була укладена під час судового провадження;

2) до органу досудового розслідування для здійснення досудового розслідування в загальному порядку, якщо угода була укладена під час досудового розслідування.

3. За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право:

1) залишити ухвалу без змін;

2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Протягом 2016 року у провадженні В.Писарівського районного суду Сумської області перебувало 329 справ кримінального судочинства, з них:

Справи кримінальних проваджень – 112, з яких розглянуто 97 (86,6%) (з постановленням вироків – 50 (51,55%), ухвал про відмову у затвердженні угоди – 4 (4,12%), ухвал про закриття кримінального провадження – 41 (42,27%), ухвал про застосування примусових заходів виховного характеру - 2 (2,06%));
Справи в порядку виконання судових рішень – 50, з яких закінчено провадженням 50;
Справи за клопотанням слідчого чи прокурора та інших осіб – 154, з яких розглянуто 153 (99,4%), в тому числі 130 задоволено;
Справи за скаргами на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора та інших осіб під час досудового розслідування – 7, з яких розглянуто 7 (100%), в тому числі 3 задоволено;
Справи за заявами про відвід під час досудового розслідування – 4, з яких розглянуто 4 (100%);
Справи про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами – 2, з яких розглянуто 2 (100%), в тому числі 1 – залишено без задоволення, 1 – повернено.

З 50 постановлених суддями В.Писарівського районного суду Сумської області вироків у кримінальних провадженнях в апеляційному порядку оскаржено 7 вироків (14%): 5 вироків, постановлених суддею В’юник Н.Г.; 1 вирок, постановлений суддею Савєльєвою А.І.; 1 вирок, постановлений суддею Семеновою О.С.

Із 7 оскаржених до Апеляційного суду Сумської області вироків:

Скасовано вирок повністю і призначено новий розгляд у суді першої інстанції – 2 вироки (28,57%), в тому числі: 1 вирок у справі №575/704/16-к про обвинувачення Зігунова С.Д. за ч.3 ст.185 КК України (суддя Семенова О.С.); 1 вирок у справі №575/593/16-к про обвинувачення Крамського С.Ф. за ч.2 ст.286 КК України (суддя В’юник Н.Г.);
Скасовано вирок частково та ухвалено в тій частині новий вирок – 1 вирок (14,28%), в тому числі: 1 вирок у справі №575/201/16-к про обвинувачення Воронко О.І. за ч.1 ст.309 КК України (суддя В’юник Н.Г.);
Скасовано вирок і закрито кримінальне провадження – 1 вирок (14,29%), справа №575/1275/16-к про обвинувачення Карлашова А.Ю. за ч.1 ст.296 КК України (суддя В’юник Н.Г.);
Змінено в частині призначеного покарання - 1 вирок (14,29%) у справі №575/1136/16-к про обвинувачення Задорожного В.М. за ч.3 ст.185 КК України (суддя В’юник Н.Г.);
Залишено без змін – 2 вироки (28,57%), в тому числі: 1 вирок у справі № 575/357/16-к про обвинувачення Григоряна А.Р. за ч.3 ст.185 КК України (суддя Савєльєва А.І.); 1 вирок у справі № 575/305/16-к про обвинувачення Михайленка О.О., Городничого Р.О. за ч.3 ст.185 КК України (суддя В’юник Н.Г.).

Причини скасування та зміни вироків В.Писарівського районного суду Сумської області:

1. Вирок у справі №575/704/16-к про обвинувачення Зігунова С.Д. за ч.3 ст.185 КК України (суддя Семенова О.С.) скасовано повністю у зв’язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і призначено новий розгляд у суді першої інстанції в іншому складі суду (на підставі ст.415 КПК України).

Так, скасовуючи вказаний вирок, Апеляційний суд Сумської області зазначив, що Зігунов С.Д. у судовому засіданні вину визнав та показав, що умисел на вчинення крадіжки виник у нього в будинку після того, як він прокинувся, тобто фактично він заперечував таку кваліфікуючу ознаку злочину як «крадіжка, поєднана з проникненням до житла», однак суд відповідно до ч.3 ст.349 КПК України провів спрощений розгляд справи, крім того, кваліфікував дії Зігунова С.Д. як крадіжку, поєднану з проникненням до житла, повторно. Таким чином, висновки суду, викладені у мотивувальній та резолютивній частинах вироку не узгоджуються між собою і містять протиріччя. Крім цього, суд допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст.412 КПК України), а саме: при вивченні копії запису судового засідання встановлено, що фіксація на технічному носії інформації судового засідання від 26.10.2016 унеможливлює чітке та зрозуміле прослуховування показань обвинуваченого, оскільки під час з’ясування стороною обвинувачення питання щодо часу виникнення у обвинуваченого умислу на вчинення крадіжки та законності проникнення до будинку потерпілого технічний запис не прослуховується.

2. Вирок у справі №575/593/16-к про обвинувачення Крамського С.Ф. за ч.2 ст.286 КК України (суддя В’юник Н.Г.) скасовано повністю у зв’язку з істотним порушеннями, що ставлять під сумнів повноту та об’єктивність розгляду судом першої інстанції обставин провадження, впливають на законність та обгрунтованість вироку вцілому, і відповідно до п.п.1,2,3 ч.1 ст.409, ч.1 ст.412 КПК України є підставою для скасування вироку, і призначено новий розгляд у суді першої інстанції (на підставі ст.415 КПК України).

Так, скасовуючи вказаний вирок, Апеляційний суд Сумської області, зазначив, що об’єктивна сторона складу злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, включає три обов’язкові ознаки: суспільно небезпечне діяння, суспільно небезпечні наслідки та причинний зв’язок між діянням та наслідками. Верховний суд України у своїй постанові від 20.11.2014 відзначив, що у випадку виникнення ДТП за участю декількох водіїв наявність чи відсутність у їх діях складу злочину, передбаченого відповідними частинами ст.286 КК України, потребує встановлення причинного зв’язку між діянням (порушенням правил безпеки дорожнього руху) кожного з них, та наслідками, що настали, тобто з’ясування ступеня участі кожного з них у спричиненні злочинного наслідку. Для правильного застосування норми закону про кримінальну відповідальність у таких випадках особливого значення набуває дослідження характеру та черговості порушень, які вчинив кожен з водіїв. Натомість у цьому кримінальному провадженні суд в ухваленому вироку такого дослідження не провів, допустивши неповноту судового розгляду. За таких обставин суд апеляційної інстанції позбавлений можливості дійти однозначного висновку щодо правильності застосування закону про кримінальну відповідальність та звідси – висновку щодо дотримання норм матеріального парва при призначенні покарання.

3. Вирок у справі №575/201/16-к про обвинувачення Воронко О.І. за ч.1 ст.309 КК України (суддя В’юник Н.Г.) скасовано в частині звільнення її від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України та ухвалено в цій частині новий вирок у зв’язку з необхідністю застосування більш суворого покарання та неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання (ст.420 КПК України).

Так, скасовуючи вказаний вироку в частині звільнення Воронко О.І. від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України та ухвалюючи в цій частині новий вирок про призначення їй покарання за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі, та остаточно із застосуванням ст.ст. 71, 72 КПК України – 1 рік 6 місяців позбавлення волі, Апеляційний суд Сумської області вказав, що в порушення вимог ст.65 КК України судом першої інстанції при призначенні покарання із застосуванням ст.75 КК України не було в повній мірі враховано особу винної, конкретні обставини справи та ступінь тяжкості вчиненого злочину, що призвело до необгрунтованого звільнення засудженої Воронко О.І. від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України.

4. Вирок у справі №575/1136/16-к про обвинувачення Задорожного В.М. за ч.3 ст.185 КК України (суддя В’юник Н.Г.) змінено в частині призначення покарання у зв’язку з порушенням судом вимог ч.4 ст.70 КК України, та внаслідок його суворості.

Так, змінюючи вказаний вирок в частині призначення Задорожному В.М. покарання, суд апеляційної інстанції вийшов за межі апеляційної скарги, виходячи із загальних засад кримінального провадження (ст.7 КПК України) та положень ч.2 ст.404 КПК України, оскільки судом при вирішенні питання про призначення обвинуваченому виду та міри покарання не в повній мірі було враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину та обставини, що пом’якшують покарання, у зв’язку з чим судом було порушено вимоги ст.65 КК України як закону України про кримінальну відповідальність, в результаті чого призначене судом покарання у виді арешту за своєю суворістю не відповідає тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину. Апеляційний суд Сумської області змінив вирок в частині призначення покарання, вважаючи Задорожного В.М. засудженим за ч.3 ст.185 КК України, призначив йому покарання із застосуванням ст.69 КК України, у виді виправних робіт на строк 1 рік 6 місяців з відрахуванням в дохід держави із заробітку 10 відсотків, та остаточно на підставі ч.4 ст.70 КК України призначене покарання у виді виправних робіт на строк 1 рік 6 місяців з відрахуванням в дохід держави із заробітку 10 відсотків.

5. Вирок у справі №575/1275/16-к про обвинувачення Карлашова А.Ю. за ч.1 ст.296 КК України (суддя В’юник Н.Г.) скасовано внаслідок неповноти судового розгляду, невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, та закрито кримінальне провадження у зв’язку з відсутністю в діях Карлашова А.Ю. ознак кримінального правопорушення, передбаченогоч.1 ст.296 КК України.

Так, скасовуючи вказаний вирок, апеляційний суд Сумської області зазначив, що вирок суду не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки при ухваленні вироку суд не дотримався вимог ст.370 КПК України щодо законності, обгрунтованості та вмотивованості судового рішення; висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду, що вплинуло на вирішення питання про винуватість обвинуваченого. За таких обставин, вирок не може вважатися законним, підлягає скасуванню, а кримінальне провадження стосовно Карлашова А.Ю. за ч.1 ст.296 КК України підлягає закриттю на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.

З 41 постановлених ухвал про закриття кримінального провадження оскаржена 1 ухвала про закриття кримінального провадження (2,44%) у справі № 575/505/16-к про обвинувачення Панової О.А. та Панова Є.О. за ч.1 ст.125 КК України (суддя В’юник Н.Г.), яка за результатами розгляду апеляційної скарги скасована у зв’язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону з направленням кримінального провадження на новий судовий розгляд в іншому складі суду.

Так, скасовуючи вказану ухвалу, Апеляційний суд Сумської області зазначив, що відповідно до ст.314 КПК України підготовче судове засідання в даному випадку повинно проводитись за обов’язковою участю потерпілої, а судове рішення підлягає скасуванню, якщо судове провадження здійснено за відсутності потерпілої. Крім цього, колегія суддів не знайшла підтвердження, що прокурор відмовився від підтримання державного обвинувачення в суді у підготовчому засіданні, а потерпіла своєї згоди підтримувати обвинувачення в суді не висловлювала, адже взагалі була відсутня. Таке обгрунтування суду першої інстанції є неприйнятним та не вірним і спростовується матеріалами провадження, а саме: журналом судового засідання, а також звукозаписом, з яких вбачається, що прокурор просив відкласти розгляд кримінального провадження та вжити заходи для повідомлення потерпілої про місце та час розгляду кримінального провадження.

З 4 постановлених ухвал про відмову у затвердженні угоди оскаржена 1 ухвала про відмову у затвердження угоди про примирення між потерпілою та обвинуваченим (25%) у справі №575/1160/16-к про обвинувачення Бутиріна А.І. за ч.1 ст.125 КК України (суддя Семенова О.С.), яка за результатами апеляційного розгляду скасована у зв’язку з істотним порушенням вимог КПК України (ч.1 ст.412, п.3 ч.1 ст.409 КПК України) в частині поверення кримінального провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому ст.ст. 468-475 КПК України, та постановлено в цій частині нову ухвалу про направлення кримінального провадження до суду першої інстанції для продовдення судового провадження у загальному порядку.

Так, частково скасовуючи вказану ухвалу, суд апеляційної інстанції вказав, що приймаючи рішення в порядку, передбаченому п.1 ч.3 ст.314 КПК України, не звернув уваги, що матеріали кримінального провадження містять, крім угоди про примирення, ще й обвинувальний акт, направленням до суду якого згідно п.5 ч.1 ст.3 КПК України закінчується досудове розслідування, з реєстром матеріалів досудового розслідування, тому у разі відмови судом відповідно до ч.7 ст.474 КПК України у затвердженні угоди судове провадження має бути продовжено у загальному порядку.

Зі 150 постановлених ухвал слідчого судді оскаржено в апеляційному поряку 2 ухвали (1,33%), в тому числі: 1 ухвала про накладення арешту на тимчасово вилучене майно у справі №575/219/16-к (суддя Семенова О.С.), однак апеляційна скарга повернена особі, яка її подала, разом з доданими до неї матеріалами, як така, що подана з пропуском строку апеляційного оскарження зазначеної ухвали слідчого судді, а також 1 ухвала про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно Михайленка О.О. у справі № 575/444/16-к (суддя Семенова О.С.), яка за результатами апеляційного розгляду залишена без змін.

Також була оскаржена в апеляційному порядку ухвала відмову у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі № 575/43/16-к (суддя Семенова О.С.), яка за результатами апеляційного розгляду залишена без змін.

Відповідно до ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або на неї може бути внесено протест прокурора протягом десяти днів з дня винесення постанови; апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом; за наслідками розгляду апеляційної скарги, протесту прокурора суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу чи протест прокурора без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову.

У 2016 році також було оскаржено 2 постанови у справі про адміністративні правопорушення, в тому числі: постанова у справі № 575/680/16-п стосовно Костенка В.О. за ст.204-1 КУпАП (суддя В’юник Н.Г.), постанова у справі № 575/834/16-п стосовно Кислого М.О. за ст.204-1 КУпАП (суддя Семенова О.С.), які за результатами апеляційного розгляду залишені без змін.

Здійснений аналіз причин скасування та зміни в апеляційному порядку судових рішень, ухвалених протягом 2016 року, засвідчує, що основними причинами скасування та зміни є істотне порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам, встановленим під час судового розгляду, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого, неправильне застосування кримінального закону, поверхневе дослідження матеріалів справи. Під час проведення узагальнення також було виявлено випадки скасування рішень суду з підстав неповного з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, вирішення питання з порушенням норм процесуального права та порушення порядку, встановленого для вирішення певного питання.

Перелік матеріалів, що використовувались:

- Цивільний процесуальний кодекс України;

- Кримінальний процесуальний кодекс України;

- Кодекс адміністративного судочинства України;

- Кодекс України про адміністративні правопорушення;

- статистичні звіти за 2016 рік;

- матеріали цивільних, адміністративних справ, кримінальних проваджень та справ про адміністративні правопорушення.

Суддя В.Писарівського районного суду: А.І.Савєльєва

Виконавці: Савєльєва А.І., Токарь Н.І.

Узагальнення. Змінені та скасовані судові рішення, постановлені суддями В.Писарівського районного суду Сумської області за період з 01.01.2016 по 31.12.2016.