СУДДЯМ РОЗ'ЯСНИЛИ ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗДІЙСНЕННЯ СУДОЧИНСТВА У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ

У Верховному Суді відбулася робоча нарада з головами апеляційних судів областей та Апеляційного суду міста Києва за участю голови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Бориса Гулька та заступника голови Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду Валентини Щепоткіної. 

Як повідомляє прес-служба суду, нараду проведено з метою розгляду проблемних питань забезпечення здійснення судочинства у кримінальному провадженні та подальшого обговорення й урахування в роботі порушених під час наради питань у судах першої та апеляційної інстанції.

Під час заходу було обговорено актуальні питання кримінального судочинства в частині введених з 15 грудня 2017 року змін та доповнень до норм Кримінального процесуального кодексу України  особливостей зміни процесуального порядку здійснення досудового розслідування у зв’язку з набуттям чинності із 16 березня 2018 року змін до норм КПК на підставі Закону № 2147 у частині порядку призначення експертиз у кримінальному провадженні, визначення територіальної юрисдикції розгляду клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження тощо.

Обговорено судову практику щодо розгляду слідчими суддями клопотань органів досудового розслідування про надання дозволу на проведення позапланових перевірок у кримінальному провадженні, застосування арешту майна з метою спеціальної конфіскації, проблемні питання визначення підсудності кримінальних проваджень у межах юрисдикції суду апеляційної інстанції, допустимості доказів, отриманих за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій тощо.

Також учасники наради зосередили увагу на окремих питаннях кваліфікації злочинів, зокрема за статтею 286 Кримінального кодексу України; питання визначення кваліфікуючої ознаки «особливий період», що міститься, зокрема в частині третій статті 402, частині другій статті 403, частині третій статті 404, частині третій статті 405, частині четвертій статті 407, частині третій статті 408, частині третій статті 409, частині третій статті 410, частині третій статті 411, частині другій статті 413, частині другій статті 418, частині другій статті 419, частині другій статті 420, частині другій статті 421, частині третій статті 425, частині третій статті 426, частині четвертій статті 426-1, частині другій статті 428, частині першій статті 435 Кримінального кодексу України. Розглянуто позицію, згідно з якою, встановлюючи наявність кваліфікуючої ознаки вчинення злочину в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, підлягають урахуванню положення спеціального законодавства, зокрема те, що особливий період розпочався з дня набрання чинності Законом України № 1126-VII від 17 березня 2014 року «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію», яким затверджено відповідний Указ виконуючого обов’язки Президента України № 303/2014 від 17 березня 2014 року, тобто з 17 березня 2014 року, і триватиме до набрання чинності законом України, яким буде затверджено Указ Президента про демобілізацію. З огляду на це, злочини, вчинені після набрання чинності зазначеним вище Указом Президента, є такими, що вчинені під час особливого періоду.

Крім того, у ході робочої наради обговорено особливості здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні виходячи з вимог, визначених в абзаці 1 та 2 пункту 1 розділу XI, абзаці 3 пункту 1 розділу X, частині четвертій статті 216 КПК, у взаємозв’язку з положеннями пункту 9 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України в аспекті продовження виконання прокуратурою функції досудового розслідування до початку функціонування органів, яким законом будуть передані відповідні функції.

Розглянуто окремі питання щодо судової практики у кримінальних провадженнях на підставі угоди про примирення та про визнання винуватості в частині врахування вимог процесуального законодавства, які ставляться до змісту таких угод. Зокрема, звернуто увагу на те, що умови угоди не можуть порушувати права, свободи чи інтереси інших осіб, недопустимість порушення презумпції невинуватості інших осіб у випадках, коли угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні укладено не з усіма обвинуваченими, а у вироку на підставі угоди фактично встановлені факти спільної умисної участі у вчиненні злочину з іншими обвинуваченими у кримінальному провадженні, згоди на укладення угоди з якими не досягнуто та розслідування щодо яких здійснюється у загальному порядку.

У разі виділення матеріалів під час досудового розслідування кримінального провадження в окреме провадження на підставі частини восьмої статті 469 КПК та з інших підстав, передбачених кримінальним процесуальним законодавством щодо того ж кримінального правопорушення, досудове розслідування продовжується тим же органом, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження, з якого виділено матеріали. Це не тягне за собою зміни підслідності як по виділеному кримінальному провадженню, так і по тому, що продовжує розслідуватися у загальному порядку, з огляду на те, що, наприклад, у разі відмови суду в затвердженні відповідної угоди у кримінальному провадженні правовим наслідком такого процесуального рішення буде повернення матеріалів прокурору для продовження здійснення досудового розслідування у загальному порядку. У таких випадках виділене для надіслання до суду з відповідною угодою провадження повертається та підлягає об’єднанню з тим, по якому продовжується досудове розслідування.