Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
На виконання плану роботи В.Писарівського районного суду Сумської області на 2018 рік здійснено вивчення та узагальнення практики розгляду суддями В.Писарівського районного суду цивільних справ про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за 2017 рік.
Відповідно до статтей 55, 124 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист; юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Узагальнення судової практики про розгляд цивільних справ про спадкування базується на підставі рішення Конституційного суду України від 11 лютого 2014 року № 1-рп/2014, справа № 1-1/2014, рішення Конституційного Суду України від 19 вересня 2012 року № 17-рп/2012, справа № 1-8/2012, постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.09.2012 № 10-1387/0/4-12 «Про практику застосування судами при розгляді справ окремих норм законодавства про власність та спадкування» тощо.
Згідно із ст. 190 ЦК України майном як особливим об’єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов’язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.
За ст. 181 ЦК до нерухомих речей належать земельні ділянки, а також об’єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Відповідно рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.
Як зазначено у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» (п.3.3), та вбачається з практики суду, найпоширенішою причиною звернення особи до суду в справах про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є неможливість спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім'я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем.
Інші спори розглядалися суддями про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування у тому разі, коли є документ про право спадкодавця на нерухоме майно (договір міни, купівлі-продажу, свідоцтво про право на спадщину, свідоцтво про право на житловий будинок, видане сільською радою), але спадкодавцем не проведена державна реєстрація права власності.
Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК України), проте право власності на нерухоме майно у разі прийняття спадщини виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації речового права на нерухоме майно (стаття 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"). Разом із тим необхідно розмежовувати право на спадщину як майнове право (об'єкт спадкування) та виникнення права власності на спадкове майно як на об'єкт нерухомого майна. При цьому, наприклад, спадкоємець має право звернутися із заявою про державну реєстрацію переходу права власності до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, після прийняття спадщини в порядку, передбаченому законом. Якщо право власності спадкодавця не було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, правовстановлюючими є документи, що підтверджують підставу для переходу права власності в порядку правонаступництва, а також документи спадкодавця, що підтверджують виникнення у нього права власності на нерухоме майно (стаття 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").
Крім того, якщо документи, що засвідчують право власності на нерухоме майно, існували, проте були втрачені власником та не можуть бути відновлені в передбаченому законом порядку, застосовувалася ст. 392 ЦК України, відповідно до якої позов про визнання права власності може бути пред'явлений, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати власником документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до висновків Верховного Суду України від 01.02.2014, викладених в постановах, ухвалених за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст. 355 ЦПК України, право на приватизацію квартири, що належить до державного житлового фонду, мають особи, які постійно проживають у цій квартирі. Для отримання права власності на житло особа повинна звернутись до відповідного органу приватизації з належно оформленою заявою, яка підлягає розгляду зазначеним органом у строк, передбачений чинним законодавством. У тому разі, коли громадянин, який висловив волю на приватизацію займаної ним квартири, помер до прийняття компетентним органом рішення про приватизацію, але після збігу встановленого ч. 3 ст. 8 Закону України від 19 червня 1992 р. № 2482-XII "Про приватизацію державного житлового фонду" строку, до його спадкоємців у порядку спадкування переходить право вимагати визнання за ними права власності на таку квартиру (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 11 грудня 2013 р. у справі № 6-121цс13).
Спори про визнання права власності на земельну ділянку та права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, зокрема у випадках, якщо відсутній отриманий спадкодавцем державний акт про право власності на земельну ділянку (сертифікат про право на земельну частку (пай)), зареєстрований належним чином, якщо спадкодавцем не був отриманий державний акт про право власності на земельну ділянку (сертифікат про право на земельну частку (пай)), або в державному акті (сертифікаті) є неточності, які підлягають виправленню, розглянуті суддями з урахуванням вимог закону та роз'яснень, викладених в пунктах 10, 11 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» про те, що відповідно до статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут). Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.
Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім'я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку. Вирішуючи такі спори, судді дотримуються положень статей 524, 548 - 549 ЦК УРСР, ст. 1225 ЦК, положень ЗК України, іншими підзаконними нормативними актами, які регулюють земельні правовідносини, враховуючи їх чинність на час відкриття спадщини.
У разі втрати, пошкодження сертифіката про право на земельну частку (пай), державного акту на право власності на земельну ділянку належним способом захисту прав спадкоємців у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину на земельну частку (пай) або земельну ділянку є звернення спадкоємців з вимогами про визнання права на земельну частку (пай) або права власності на земельну ділянку в порядку спадкування.
При вирішення справ вказаної категорії суддями встановлювались наступні обставини: місце відкриття спадщини, коло спадкоємців, які прийняли спадщину, законодавство, яке підлягало застосуванню щодо правового режиму спадкового майна та часу відкриття спадщини.
З метою з’ясування обставини щодо прийняття позивачем спадщини суддями приймались до уваги довідки міської та сільських рад, які б підтверджували факт проживання спадкоємця із спадкодавцем на час відкриття спадщини, заяви про прийняття спадщини, що подавались до нотаріальної контори. При вирішенні спорів про спадкування, спадщина по яких відкрилась і була прийнята до 01.01.2004, судом застосовувались норми чинного на час відкриття спадщини ЦК УРСР в редакції 1963 року, тому встановлювалось, чи мало місце прийняття позивачами спадщини шляхом вчинення фактичних дій щодо вступу в управління та володіння спадковим майном.
Відповідно до ст.19 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Справи про визнання права власності в порядку спадкування розглядаються в порядку позовного (з 15.12.2017 відповідно до ч.4 ст.274 ЦПК України загального позовного) провадження.
Протягом 2017 року у провадженні В.Писарівського районного суду Сумської області перебувала 471 справа позовного провадження, в тому числі 190 справ про визнання в порядку спадкування права власності на земельні ділянки і житлові будинки (квартири) або їх частини та права на земельні частки (паї).
Зі 190 справ зазначеної категорії перебувало у провадженні:
З 49 справ зазначеної категорії, що перебували у провадженні судді В’юник Н.Г.:
Рішення про відмову у задоволенні позову постановлено у справі №575/111/17 за позовом Неглядової Ганни Захарівни до територіальної громади в особі Пожнянської сільської ради Великописарівського району Сумської області, третя особа: Відділ у Великописарівському районі міжрайонного управління у Великописарівському та Краснопільському районах Головного Управління Держгеокадастру у Сумській області, про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом та визначення додаткового строку для прийняття спадщини за законом. Суд дійшов висновку у справі, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки двоюрідні сестри відповідно до ст. 529-531, 535 ЦК УРСР (1963р.) не є спадкоємцями.
З 38 справ зазначеної категорії, що перебували у провадженні судді Савєльєвої А.І.:
Ухвала про повернення позовної заяви постановлена у справі №575/1259/16-ц за цивільним позовом Неглядової Ганни Захарівни до Пожнянської сільської ради Великописарівського району Сумської області, третя особа: відділ Держгеокадастру у В.Писарівському районі Сумської області, про визнання права власності в порядку спадкування за законом та визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Підставою для повернення позовної заяви стало неусунення недоліків позовної заяви у зв’язку із залишенням її без руху.
Зі 103 справ зазначеної категорії, що перебували у провадженні судді Семенової О.С.:
Рішення про відмову у задоволенні позову постановлено у справі №575/1106/17 за цивільним позовом Гончаренко Ніни Павлівни до Вільненської сільської ради Великописарівського району Сумської області про визнання права власності в порядку спадкування за законом. Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки судом встановлено, що після смерті 10.01.2002 Гончаренка Михайла Васильовича спадщину шляхом спільного проживання фактично прийняв спадкоємець за заповітом Падалка П.З., але юридично її не оформила. Таким чином, у разі наявності спадкоємця за заповітом і прийняття ним спадщини відповідно до вимог статті 549 ЦК УРСР /діяв на час відкриття спадщини/, син спадкодавця Гончаренко Василь Михайлович, після смерті якого позивач є спадкоємцем, спадщину після смерті батька не прийняв, а тому після його смерті 22.03.2002 спадщина на право на земельну частку /пай/, що належала померлому Гончаренку Михайлу Васильовичу, не відкрилася.
Підсумовуючи викладене, можна дійти висновку, що В.Писарівським районним судом Сумської області вцілому забезпечується захист конституційних прав і свобод людини; судді В.Писарівського районного суду, у провадженні яких знаходилися справи, здійснювали всі необхідні заходи щодо забезпечення своєчасного та оперативного розгляду справ.
Перелік матеріалів, що використовувались:
Суддя В.Писарівського
районного суду: А.І.Савєльєва
Виконавці: Савєльєва А.І., Токарь Н.І.
_03_03.png)
