Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Відповідно до ст.51 Конституції України батьки зобов’язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов’язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Сім’я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно ч.1, 2 ст.27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Проведеним узагальненням встановлено, що законодавством, яке регулює спірні правовідносини є: Конституція України, Конвенція про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікована постановою Верховної Ради України за №789-ХІІ від 27.02.1991 року, Сімейний кодекс України, Цивільний процесуальний кодекс України, постанови КМУ №146 від 26.02.1993 року «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб», №189 від 22.02.2006 року «Про затвердження Порядку призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме».
Під час розгляду вказаної категорії справ застосовуються правові висновки Верховного Суду, а також враховуються рекомендаційні роз’яснення постанов Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» №3 від 15.05.2006 року, «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» №3 від 30.03.2007 року.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів" від 17.05.2017 були внесені суттєві зміни щодо спрощення розгляду справ про стягнення аліментів шляхом їх розгляду в наказному та спрощеному позовному провадженні. Крім того, вказаним законом було змінено правовий статус аліментів та підвищення їх мінімального розміру до 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
25 липня 2018 року Президентом було підписано Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту прав дитини на належне утримання", який теж вносить зміни у розмір аліментів, встановивши мінімальний гарантований розмір аліментів у 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину у розмірі 100% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
На сьогоднішній час існують багато випадків, коли одержувачі аліментів, бажаючи прирівняти розмір аліментів до встановленого законодавством мінімуму, звертаються до суду з позовною заявою про збільшення розміру аліментів на підставі зміни закону (зміна мінімального розміру з 30% до 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку). Проте судова практика в подібних правовідносинах є різною.
Відповідно до ч.1 ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Внесення змін до СК України щодо збільшення мінімального розміру аліментів не є підставою для збільшення визначеного судом розміру аліментів у розумінні ст.192 СК України, оскільки зміна законодавства в частині визначення розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення. В даному випадку питання визначення мінімального розміру аліментів, що підлягають стягненню із боржника, належить до повноважень державного виконавця.
Щодо збільшення розміру аліментів, які стягуються у твердій грошовій сумі, дуже гарним, для одержувачів аліментів, є практика Верховного Суду, викладена у постанові від 03 травня 2018 року по справі № 581/638/17-ц, де суд касаційної інстанції зазначив, що розмір стягнутих за рішенням суду аліментів не є незмінним та у випадку виникнення відповідних підстав може змінюватись. Прийняття Закону «Про внесення змін щодо мінімального розміру аліментів» спрямоване на посилення захисту права дитини на належне утримання, а тому є підставою для зміни розміру стягнутих з відповідача аліментів.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Проаналізувавши вище викладене, можна дійти висновку, що існує неоднозначна судова практика у подібних справах, оскільки деякі суди відносять повноваження зі збільшення мінімального розміру аліментів у зв'язку зі зміною Закону до виконавчої служби, а інші суди самостійно виносять рішення і збільшують мінімальний розмір аліментів у відповідності до чинного законодавства.
Прийняття нового процесуального законодавства та встановлення певних фільтрів для оскарження в касаційному порядку подібних малозначних справ, ускладнює формування нової судової практики для покращення становища одержувачів аліментів та захисту прав дітей. У той час, чинне законодавство не наділяє повноваженням визначення мінімального розміру аліментів державного або приватного виконавця, а тому, постає необхідність у внесенні змін або до Сімейного кодексу України (до ст. 192), або до Закону України "Про виконавче провадження" щодо наділення повноваженнями державних або приватних виконавців на визначення мінімального розміру аліментів та автоматичного його збільшення у зв'язку зі зміною Закону.
З моменту внесення зазначених змін у судах вже склалася певна практика розгляду відповідних заяв з урахуванням положень нового закону. Варто відзначити, що розгляд справ у порядку наказного провадження хоча і вважається спрощеним, однак вимагає чіткого дотримання заявником всіх передбачених законом вимог.
Сума заявлених аліментів – виключно згідно із законом
У законодавстві наведений вичерпний перелік підстав, за якими може бути виданий судовий наказ. Зокрема, судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину – 1/4, на двох дітей – 1/3, на трьох і більше дітей – 1/2 від доходу платника аліментів, але не більше ніж 10 прожиткових мінімумів на кожну дитину відповідного віку, а також на дитину у твердій грошовій сумі у розмірі 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Це означає, що вимоги заявника повинні бути сформульовані саме таким чином. Тобто у разі заявлення іншого розміру аліментів, що прямо не передбачено законом, суд повинен відмовити у прийнятті заяви про видачу наказу.
Ще однією особливістю наказного провадження в розрізі аліментних вимог є можливість їх розгляду лише за відсутності спору про батьківство/материнство та за відсутності підстав для залучення інших зацікавлених осіб. Тобто, якщо особа, окрім стягнення аліментів у відповідному розмірі, заявляє вимогу про встановлення чи оскарження батьківства/материнства або вимогу про позбавлення батьківських прав (де обов’язковою є участь органу опіки та піклування), справа не може бути розглянута за правилами наказного провадження.
Збільшення розміру вже призначених аліментів – тільки в позовному провадженні
Після того як мінімальний розмір аліментів за новим законом був збільшений до 50% від прожиткового мінімуму для дитини, багато хто з отримувачів вирішив «скористатися» такою нагодою та збільшити аліментні зобов’язання боржників. Керуючись, вочевидь, перевагами процедури наказного провадження (передусім, швидкістю розгляду), заявники, які отримували аліменти у розмірі 30% від прожиткового мінімуму для дитини, почали звертатися до судів із заявами про видачу наказів зі стягнення аліментів у сумі 50% від прожиткового мінімуму для дитини. Однак суди відмовляли у прийнятті всіх таких заяв.
Позиція судів у цьому питанні є сталою і зводиться до наступного. Якщо особа, на користь якої стягуються аліменти за судовим рішенням, звертається до суду та просить визначити їх, відповідно до нового закону, у твердій грошовій сумі у розмірі 50% від прожиткового мінімуму для дитини, то мова йде про зміну розміру аліментів. У такому випадку виникає спір про право (особа не погоджується з наявною сумою та просить її збільшити), що підлягає вирішенню лише за правилами позовного провадження. Таку позицію підтверджують відповідні постанови Пленуму ВСУ (№3 від 15.05.2006 р.) та ВССУ (№14 від 23.12.2011 р.).
Отже, збільшити розмір аліментів, що були призначені судовим рішенням, можна лише шляхом звернення з відповідною позовною заявою (а не в порядку наказного провадження – шляхом видачі нового наказу).
Скасування наказу про стягнення аліментів – лише за спеціальною процедурою
Непоодинокими є випадки, коли особа, дізнавшись, що суд видав наказ про стягнення з неї аліментів, намагається терміново його оскаржити в апеляційному порядку. Проте апеляційні суди відмовляють таким особам у задоволенні їхніх скарг.
Така позиція судів обумовлена тим, що вказані особи не дотримуються спеціального порядку оскарження судових наказів. Чинним законодавством не передбачено оскарження судових наказів в апеляційному порядку, так само не передбачено можливості подання боржниками заяв про їх перегляд (у справах про аліменти). Натомість, у разі незгоди боржника з судовим наказом про стягнення аліментів, існують два можливі варіанти для зміни їх розміру: перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами та звернення до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.
Перший варіант можливий, коли на момент винесення наказу існували істотні обставини, що не були встановлені судом та не були відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. У другому випадку мова йде про незгоду боржника з сумою призначених аліментів, тобто існує спір про право, який підлягає вирішенню за правилами позовного провадження (спрощеного).
Отже, як можна переконатися з вищевикладеного, результати внесення змін до чинного законодавства завжди знаходять своє відображення у правозастосовній практиці (насамперед, у судовій). Питання, пов’язані зі стягненням аліментів, не стали винятком. З моменту внесення змін до закону вже склалася певна практика розгляду окресленої категорії справ з урахуванням прийнятих нововведень у площині наказного та позовного провадження. Всі проаналізовані вище приклади вчергове підтверджують, що досягнення позитивного результату дуже залежить від правильного та компетентного розуміння норм закону, а також якісної підготовки процесуальних документів для звернення до суду.
Аналіз статистичних даних
Відповідно до статистичного звіту - «Звіт судів першої інстанції про розгляд справ у порядку цивільного судочинства» (форма 2-ц) та обліково-статистичних карток на цивільну справу за перше півріччя 2018 року до Великописарівського районного суду Сумської області надійшло 6 справ позовного провадження про зміну розміру аліментів. З них розглянуто 4 справи (суддя В’юник Н.Г.), 3 - з ухваленням рішення (одне з них – заочне), по 1 справі провадження закрито за мировою угодою. На кінець першого півріччя 2018 року нерозглянутих залишилось 2 справи зазначеної категорії, по яким у другому півріччі 2018 року винесені рішення (1 справа – суддя В’юник Н.Г., 1 справа – суддя Семенова О.С.).
Так, суддею В’юник Н.Г. 4 позови задоволені повністю, суддею Семеновою О.С 1 позов – задоволено частково.
По всім заявленим позовним заявам стягнено аліменти у твердій грошовій сумі з відкликанням попередніх виконавчих листів з відділу державної виконавчої служби.
Присуджено починати стягнення з дня набрання законної сили рішенням суду і до досягнення дітьми повноліття.
Суддею В’юник Н.Г. по справі №575/39/18 затверджено мирову угоду, укладену між позивачем та відповідачем з метою врегулювання спору, та у зв’язку з укладенням мирової угоди сторонами та затвердження її судом, провадження у справі про зменшення розміру аліментів на неповнолітню дитину та стягнення аліментів на неповнолітню дитину закрито.
При вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов'язаний з'ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров'я.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» від 17 травня 2017 року № 037-VIII частину другу статті 182 СК України викладено в такій редакції: «Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку».
Отже, вказаним законом збільшено мінімальний розмір аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів. Визначаючи розмір аліментів на дитину (дітей), суд не може визначити їх розмір на одну дитину менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (до внесення змін у статтю 182 СК України, яким визначався розмір - 30 %).
Таким чином, зміна закону, яким встановлюється мінімальний розмір аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів на одну дитину, не є підставою для зміни розміру аліментів відповідно до статті 192 СК України.
Суд не визначає мінімальний розмір аліментів на одну дитину, оскільки такий встановлюється законом, а не судовим рішенням. При присудженні аліментів, суд враховує, що їх розмір на одну дитину не може бути меншим, ніж визначений законом, зокрема, частиною другою ст.182 СК України.
Згідно роз'яснень, викладених у пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року за № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення.
Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку.
Разом з тим, збільшення мінімального розміру аліментів не є підставою для ухвалення нового рішення про збільшення розміру аліментів, як і не може бути підставою для відмови в перерахунку розміру аліментів.
Такий висновок зробив ВС в постанові №459/2181/17З від 12 вересня 2018 року.
Підсудність справ
У ході проведеного узагальнення встановлено, що позови у спорах про зміну розміру аліментів розглядалися судом в порядку цивільного судочинства відповідно до вимог, передбачених ч.1 ст.27 ЦПК України.
Недотримання правил підсудності тягне за собою передачу справи з одного суду до іншого, про що постановляється ухвала. Спори між судами про підсудність не допускаються (ст.ст.31,32 ЦПК України).
Проведеним узагальненням встановлено, що проблемних питань при визначенні підсудності у суддів не виникало.
Ч.1 ст.28 ЦПК України містить у собі вичерпний перелік сімейних спорів, позови за якими можуть бути пред’явлені за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача на його вибір - це такі як позови про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин. Ст.28 ЦПК України не передбачено підсудність за вибором позивача за його зареєстрованим місцем проживання чи перебування для позовів про зміну розміру аліментів, що не є тотожним зі стягненням аліментів.
У таких справах застосовується положення ч.1 ст.27 ЦПК України, та у випадках порушення норм процесуального права позовні заяви у зв’язку з недотриманням позивачем правил підсудності застосовується п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України.
Судова практика розгляду цивільних справ про зміну розміру аліментів
Главою 9 СК України передбачено права та обов’язки подружжя по утриманню дітей.
Главою 15 СК України закріплено обов’язок матері, батька утримувати дитину та його виконання. Так, зокрема, норми глави 15 СК України визначають окремі види зобов’язань про стягнення аліментів на користь тих чи інших осіб, зокрема:
- обов’язок матері, батька утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Непорушним конституційним правом неповнолітньої дитини, закріпленим ст.51 Конституції України є право на утримання батьками до досягнення нею повноліття. Крім того, обов’язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття передбачено ст.180 Сімейного кодексу України.
Обов’язок батьків утримувати свою дитину не припиняється із розірванням шлюбу. Більш того, навіть факт позбавлення батьківських прав не звільняє від обов’язку сплачувати аліменти.
П.17 постанови Пленуму ВСУ від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз’яснює, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Як встановлено в ході проведення узагальнення майже по всім вказаним справам позивачами виступали матері неповнолітніх дітей з якими вони проживали, і лише виявлено один випадок, коли позивачем був батько.
Відповідно до ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров’я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
У постанові від 05.02.2014 року у справі №6-143цс13 Верховний Суд України дійшов правового висновку про те, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст.192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов’язку батьків утримувати своїх дітей (ст.182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст.183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст.184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Узагальненням встановлено, що в більшості випадків причинами звернення до суду з вимогами про зміну розміру аліментів було погіршення матеріального становища позивача.
У звітному періоді до суду надходили позови про зміну розміру аліментів (які раніше стягувалися у твердій грошовій сумі) на аліменти у твердій грошовій сумі, але в більшому розмірі. Підставами звернення до суду з такими вимогами було в основному те, що платник добровільно не сплачував аліменти, необхідні для повноцінного утримання дитини, мав мінливий, нерегулярний дохід.
При розгляді даної категорії справ суд звертав увагу на обставини, визначені ст.182 СК України.
Крім того, судді враховували чи офіційно працевлаштований відповідач, чи має він мінливий, нерегулярний дохід, визнання позову відповідачем, інші витрати відповідача на проживання, перебування на його утриманні інших осіб, вік сторін, надання добровільно матеріальної допомоги дитині, наявність кредитних зобов’язань тощо.
Дане узагальнення дає змогу стверджувати, що розглядаючи справи про зміну розміру аліментів стостовно безробітного, судді зазвичай беруть до уваги можливість та бажання особи працювати, враховують те, чи платник аліментів фізично здоровий, чи здатен працювати та забезпечувати належне утримання своєї дитини. При цьому незадовільний матеріальний стан платника аліментів (відсутність заробітку, перебування на утриманні непрацездатних батьків, які потребують догляду) або сімейні обставини (наявність іншої неповнолітньої дитини на утриманні) можуть стати підставою лише для зменшення розміру аліментів, а не для повного звільнення від їх сплати.
У випадках стягнення аліментів в твердій грошовій сумі, судді визначали їх розмір, виходячи з того, що платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, факт визнання відповідачем розміру суми та враховували розмір прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, встановленого Законом України «Про державний бюджет» тощо.
Конкретна щомісячна сума аліментів у твердій грошовій сумі визначалася судами враховуючи, що обов’язок по утриманню дитини у батьків є рівним, залежно від обставин справи та наявних доказів.
Узагальненням встановлено, що найчастіше судді змінювали розмір аліментів на такі суми: 950 грн., 1000 грн., 1300 грн.
При розгляді справ даної категорії судді, як встановлено узагальненням, повністю задовольняли позовні вимоги про зміну розміру аліментів, і лише в одному випадку позов задоволено частково, так як позивачем не надано суду доказів, які б підтвердили її вимоги.
Відповідно ст.184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.
У постанові Верховного Суду України від 06.11.2013 року у справі №6-113цс13 встановлено, що розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, на підставі ч.2 ст.184 СК України, підлягає індексації за аналогією закону у порядку, передбаченому Законом України «Про індексацію грошових доходів населення».
Проведене узагальнення показало, що по всім рішенням стягнуті аліменти на утримання дітей в твердій грошовій сумі, із зазначеням (майже по всім справам) , що така сума підлягає індексації відповідно до закону, щомісячно, починаючи стягнення з дня набрання законної сили рішенням суду і до досягнення дітьми повноліття.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 року №3 (п.23) передбачено, що у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Зі змісту досліджених рішень суду вбачається, що судді правильно зазначали момент стягнення – з дня набрання законної сили рішенням суду.
Результати проведеного узагальнення показали, що судді дотримуються норм матеріального та процесуального права при вирішенні спорів про зміну розміру аліментів, завжди достатньо повно з'ясовують фактичні обставини справи, дають правильну юридичну оцінку доказам, належним чином перевіряють пояснення сторін, про що свідчить відсутність апеляційних скарг на рішення суду.
Варто зазначити, що до боржників, які мають заборгованості у сплаті аліментів за 6 місяців чи більше, відтепер згідно з новелами в законодавсті, законом можуть застосовувати різні види покарань:
Крім того, у Міністерстві юстиції ведеться публічний реєстр боржників аліментів. До цієї «дошки ганьби» потраплятиме інформація щодо кожного без винятку неплатника аліментів, в адресу якого відкрито судове провадження по несплаті аліментів більше 3 місяців.
Суддя Великописарівського районного суду Н.Г.В’юник
Виконавець: помічник судді Ткаченко В.В.
_03_03.png)
