flag Судова влада України

Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел

Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46

Факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності

30 травня 2019, 14:08

🔥Постанова КАС ВС від 15.05.2019 № 537/2088/17 (К/9901/29523/18): http://reyestr.court.gov.ua/Review/81729115

Ключові висновки КАС:
✔️1. У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора 1 роти батальйону Управління патрульної поліції в місті Кременчуці Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції (далі - Інспектор УПП) про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії АР №819255 від 12 травня 2017 року, якою позивача притягнено до адміністративної відповідальності на підставі частини першої статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП). 
✔️2. Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначив, що суть поставленого йому за провину правопорушення полягає в тому, що керуючи транспортним засобом в місті Кременчуці на вулиці Т. Шевченка, біля будинку 26, зупинив автомобіль на проїзній частині в два ряди, чим порушив розділ 15 додаток 4 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР). Позивач зауважив, що під час спілкування з поліцейським він пояснив, що здійснив вимушену аварійну зупинку, оскільки вимкнувся двигун його автомобіля Volkswagen Passat, державний номерний знак НОМЕР_1 , та потворно запустити двигун не було можливості у зв'язку із поломкою ключа, яка сталася незадовго до цього. Між тим, як зазначив позивач, оскільки він не міг прибрати повністю автомобіль з проїзної частини через щільне паркування транспортних засобів вздовж проїзної ділянки по вулиці Шевченко та відсутність вільного місця, він був змушений залишити автомобіль, але водночас відповідно до підпункту А пункту 9.9 ПДР увімкнув в автомобілі аварійну світлову сигналізацію. 
✔️3. Окрім того, при ухваленні постанови про накладення адміністративного стягнення Інспектор УПП допустив такі порушення: розгляд справи на місці зупинки автомобіля, а не за місцезнаходженням органу, який уповноважений розглядати такі справи; у постанові не вказано, який пункт ПДР порушено; позивача позбавлено можливості скористатися його правами, передбаченими статтею 268 КпАП в повному обсязі; порушено вимоги щодо процедури розгляду справи, передбачені статтями 278, 279 КпАП; не взято до уваги вимоги статей 33, 280 КпАП. 
26. Підставою для винесення спірної постанови, відповідно до її змісту, слугувало те, що позивач порушив розділ 15, додаток 4 ПДР. Вказаний розділ містить п'ятнадцять підпунктів, втім який з них конкретно порушив позивач у цій постанові не зазначено. Судячи зі змісту встановлених у справі обставин, позивача притягнули до адміністративної відповідальності за зупинку у невстановленому місці. 
✔️27. Висновок суду апеляційної інстанції про правомірність оскарженої постанови ґрунтується на тому, що факт правопорушення є доведеним і при її ухваленні процедура була дотримана.
✔️28. Таких висновків суд апеляційної інстанції дійшов після перегляду відеозапису з нагрудної камери поліцейського. 
✔️29. Стосовно процедури накладення адміністративного стягнення, то доводи, якими позивач доводить помилковість висновків апеляційного суду в цій частині полягають у необхідності переоцінити докази, що суд касаційної інстанції в межах своїх повноважень зробити не може.
✔️30. Що стосується висновку суду апеляційної інстанції про факт правопорушення, то такий, на думку колегії суддів, є поспішним, оскільки не з'ясовними залишилися істотні для цієї справи обставини. 
✔️31. Зокрема, суд залишив поза увагою доводи позивача про те, що зупинка була вимушеною і зумовлена технічною несправністю автомобіля (що підтвердили троє свідків, показання яких врахував суд першої інстанції і мотивів, через які їх відхилено, апеляційний суд не зазначив); не з'ясовано яку саме заборону (зупинки/стоянки) і який саме дорожній знак (з додатку 4 до ПДР, на який покликається відповідач) порушив/не виконав позивач, відтак який конкретно пункт ПДР порушено.
✔️32. На думку колегії суддів, сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності. З'ясування обставин, за яких вчинено адміністративне правопорушення, яке позивачу поставлено за провину, буде неповним і поверховим, якщо не дослідити його в усіх тих аспектах, про які зазначено вище.

ДЖЕРЕЛО